Головною ознакою Квіткових, яка й дала їм, є наявність квітки, що забезпечує запліднення яйцеклітини і розвиток плоду, який містить насіння. У різних видів в залежності від умов середовища квітка відрізняється за будовою, однак загалом вона складається з квітконіжки, квітколоже, чашечки з чашолистків, тичинок та матечки. Також квітки діляться за статтю на: чоловічі з тичинками, жіночі з матками та гермафродитні. Усього існує близько 350 тисяч видів квіткових рослин. Через те, що у них насіння вкрито плодом, вони також мають назву покритонасінні.

Представниками цього класу можуть бути дерева й кущі різних розмірів: від карликових сосен заввишки в 1 метр до стометрових велетнів секвой. Однією з особливостей будови більшості видів хвойних є те, що їхнє зазвичай вічнозелене листя має вигляд голок чи рідше лусочок. Такі листки називають хвоєю, звідки й походить назва класу. Також для них характерним є верхівковий ріст (Гілки цих рослин розміщуються кільцями, причому щороку утворюється одне кільце, тому за кількістю цих кілець можна підрахувати вік рослини). Більшість хвойних (чатинних, глицевих) є однодомними рослинами (на одній рослині розташовані чоловічі та жіночі шишки). При потраплянні чоловічих спор до жіночої шишки її луски змикаються і пилкове зерно проростає пилковою трубкою, що досягає за певний час яйцеклітини. У зрілої насінини хвойної рослини зародок складається з зародкового корінця, стеблинки та різної кількості сім'ядоль у різних рослин. Після дозрівання насіння жіночі шишки розкриваються, насіння висипається. На даний момент існує близько 600 видів хвойних, однак через конкуренцію з квітковими рослинами та діяльність людини їх видове біорізноманіття зменшується.

Мохи є вищими безсудинними споровими рослинами. Їхньою особливістю є чергування статевого і нестатевого поколінь. Нестатеве розмноження забезпечується спорами. Статеве розмноження забезпечується чоловічими (антеридії) та жіночими (архегононій) статевими органами. Антеридії мають вигляд видовжених або округлих мішечків з одношаровою оболонкою на ніжці. Всередині антеридію утворюються дводжгутикові сперматозоїди. Архегоній мохоподібних зазвичай має пляшкоподібну, або колбоподібну форму зі звуженою шийкою та розширеним черевцем, де розташовується крупна яйцеклітина. У каналі шийки над яйцеклітиною знаходиться черевна канальцева та декілька шийкових канальцевих клітин. При дозріванні архегонія канальцеві, шийкові та черевна клітини ослизають та на їх місці утворюється вузький канал, яким сперматозоїди потрапляють до яйцеклітини. Спорофіт складається з одного спорангію (коробочки), який розташований на тонкій ніжці. У нижній частині ніжка переходить у так звану стопу, за допомогою якої спорофіт з'єднується з гаметофітом. Наразі відомо близько 24 тисяч видів мохів.

Представниками папоротеподібних є багаторічні (рідше однорічні) трав’янисті або деревовидні судинні рослини, у життєвому циклі яких чередується статеве (гаметофіт) і нестатеве покоління (спорофіт). Спорофіт представлений рослиною із стеблом, листками (вайями) та додатковими коренями. Папоротеподібні не мають справжнього листя; вайї перисторозсічені, рідше прості або пальчасті, завдовжки від 2-4 мм до 30 см. Коренева система первинно гоморизна. Гаметофіт папоротей часто називають заростком. Він має вигляд невеликої пластинки або стрічки, живе недовго — від кількох тижнів до року. На сьогоднішній день людина класифікувала понад 10000 різних папоротеподібних.

Плауноподібні є найстарішим відділом судинних рослин. Усі існуючі на даний момент плауноподібні (близько 1000 видів) є багаторічними вічнозеленими травами, що поширені на зволожених ділянках лісів у помірній та особливо субтропічній та тропічних зонах. Для кращого виживання на суходолі плауноподібні були змушені вдосконалити будову вегетативних органів. Розмножуються за допомогою спор і мають макроскопічне чергування поколінь, хоча деякі з них — гомоспорні, а інші — гетероспорні. У циклі відтворення плауноподібних характерне переважання спорофітного покоління, що має пагін, який складається з повзучого стебла, дрібних листків і додаткових коренів. Стебло вилчасто галузиться і на ньому спірально розміщені листки. На верхівках спрямованих угору пагонів у середині літа утворюються спороносні зони зі спорангіями, спори яких захищені від висихання і можуть поширюватися вітром. Гаметофіти є невеликими (близько 3 мм), підземними безхлорофільними двостатевими заростками, які вступають в симбіоз із грибами, розвивається дуже повільно і живе до 20 років. Статеві органи гаметофіта в одних видів розміщені на одній рослині (плауни), а в інших — на різних особинах (молодильник).